РІЧНИЦЯ НЕЗЛАМНОСТІ, БОРОТЬБИ ТА СУПРОТИВУ
Рівно рік тому саме у цей день, 24 лютого, ми усі зненацька прокинулись від страшного повідомлення: "росія напала на Україну".
Цей рік нас всіх змінив, згуртував і об’єднав навколо спільної мети – Перемоги України. Це був рік болю.. Рік мужності. Рік небайдужості.. Рік надії. Рік витримки. Рік незламності.
Як минув цей тяжкий рік тут, на місці, в захищеному тилу, можна описати кількома словами. Цей рік наша громада спрямовувала свою роботу на допомогу військовим та внутрішньо переміщеним людям. Через нашу громаду пройшли понад тисячу переселенців – серед них люди похилого віку, діти, інваліди.
У Трибухівському СБК створено пункт прийому гуманітарної допомоги де фасують, складають, пакують і видають внутрішньо переміщеним жителям нашої та інших громад допомогу, а також завантажують автомобілі, які їдуть на передову.
В умовах військової загрози ми всі, як ніколи зуміли швидко згуртуватися і витримати нові виклики принесені війною. Спасибі всім за цей рік, який ми перемогли. Так, це не перемога у війні, яка ще триває. Але це перемога над отим першим оціпенінням, розпачем, незнанням і помилками, які ми переживали, здобуваючи важливий досвід для справжньої перемоги над ворогом. Щиро дякуємо кожному, хто сумлінною працею і добровільною допомогою наближає перемогу. Дякуємо за згуртованість, розуміння і підтримку!
Усім волонтерам і благодійникам - спасибі за небайдужість, за підтримку воїнів і жителів нашої громади, яким була важлива наша спільна турбота у цей час.
Безмежну вдячність нашим захисникам і захисницям, тим хо тримає над нами мирне небо, не висловити ніякими словами, як і шану їхнім родинам, які знаходять у собі сили для розуміння ситуації і неймовірного терпіння.
На жаль, час від часу до нашої громади з фронту летіли трагічні звістки: «загинув…», «зник безвісти…», «поранений…». З болем та гіркотою в душі сприймаємо кожне таке повідомлення.
Сьогодні ми згадуємо жителів нашої громади, які віддали життя за мир в Україні:
- Чумак Ігор Миколайович;
- Тринька Іван Іванович;
- Березніцький Степан Іванович;
- Штоник Ігор Миколайович;
- Соболь Ярослав Михайлович;
- Марусяк Ярослав Григорович.
Пам’ятаємо і молимося за наших Героїв, тих хто віддав найцінніше – своє життя! Ми схиляємо голови в журбі за ними, а також з пошаною перед їх рідними, які несуть в серцях незагойні рани від непоправної втрати сина, батька, чоловіка, брата.
Маємо і список земляків, яких офіційно визнано зниклими безвісти під час жорстоких боїв з окупантами:
- Мельник Михайло Петрович;
- Кіянко Василь Дмитрович.
Сподіваємося, ці списки надалі не поповняться жодним прізвищем, і нинішня весна принесе найкращу звістку – про Перемогу. Бо ми заслужили її, ми дочекаємось на неї!
