Дорога всіяна квітами та сльозами: в Трибухівській та Білобожницькій громадах попрощалися із Степаном Березніцьким
Сумна і страшна звістка сколихнула нашу громаду. Загинув справжній Герой – Березніцький Степан Іванович. Біль… Розпач… Неприйняття… І сотні «чому...?». Але, напевне, небо забирає найкращих…
Вчора, прихиливши коліна та голови у скорботі, парафіяльні процесії, військові побратими та сотні людей живим ланцюгом зустрічали траурний кортеж з тілом загиблого захисника України, жителя с. Джурин, уродженця с.Трибухівці.
Сьогодні в Білобожницькій громаді, із смутком і болем та з усіма військовими почестями відбулося молитовне прощання та велелюдна траурна церемонія за участю великої кількості священнослужителів Чорківського району та Бучаччини.
Плакало небо, плакали рідні, усі, хто знав цю світлу і добру людину.
Один зі священнослужителів на похороні сказав: «Степан воював не лише за своїх дітей, кохану дружину, люблячу маму – він воював за кожного з нас. Він віддав найцінніше, що мав – своє життя! Його великий подвиг повинен нас змінити. Коротке життя Степана та його швидка і героїчна смерть – це приклад небайдужості і любові до рідного краю».
Військові побратими на похороні рідним загиблого вручили Грамоту пошани та скорботи від головнокомандувача Збойних сил України, генерала ЗСУ Валерія Залужного.
Загинув Степан 11 вересня на Донеччині. Цього року йому виповнилося лише 33 роки. Сиротами залишилися маленькі донечка Аня та син Богдан, молодою вдовою дружина Світлана. Ніколи більше не обіймуть сина мама Анна і тато Іван. Не запитає поради у брата брат Василь. У пам’яті односельчан він назавжди залишиться cправжнім патріотом, вірним другом, люблячим сином, батьком та чоловіком…
Жорстока війна забрала життя мужнього, доброго, відважного Героя! Словами важко загоїти в серці болючу рану втрати – смерть найріднішої людини – велике випробування. В цю гірку мить поділяємо горе вашої сім’ї та разом з вами схиляємо голову в глибокій скорботі.
Поховали нашого Степана у селі Джурин, де проживав із сім’єю. Тепер разом з небесним воїнством він захищатиме Україну, своїх рідних і нас з вами з небес. Пам’ятаймо, якою ціною українські захисники виборюють нашу перемогу. Вічна пам’ять Герою!
Героєві СТЕПАНУ БЕРЕЗНІЦЬКОМУ присвячено
***
Плаче осінь гіркими сльозами...
Посивів десь у полі полин...
Повертає Степан востаннє
В Трибухівці свої та Джурин.
Чуєш, мамо, не плач, не треба.
Мене рана уже не болить.
Задля вашого мирного неба
Не жалів я життя ні на мить.
Я вже їду, тату, додому...
10 днів зачекались там ви.
Ще й посмертно тримав оборону,
Та вже їду назавжди з війни.
Ти пробач мене, моя Світлано,
Що я Янголом в небо злетів,
Що вдовою ти стала так рано...
Ти повір - я цього не хотів.
Так чекав, що зустрінемось в жовтні
В День народження, мила, твій.
Та вже їду у чорнім поло'тні...
Ти тримайся, не плач, не сивій!
Мій Богданчику, любий мій сину,
Не пограєм з тобою в футбол.
Лиш у снах я до тебе прилину,
Бо зловив свій смертельний гол.
Аню, донечко, дякую, пташко,
За сюрпризи в шухлядці мені.
Хоч малесенька ти, знаю, важко
Зустрічати татка в труні.
Васю, Іро і вся родино,
Друзі вірні, за вас воював...
І за мою найкращу Вкраїну
Ще 100 раз би життя віддав!
Вічна пам'ять Герою
Марія Целеп 22.09.22
