Трибухівська громада
Бучацький район, Тернопільська область

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА с.ПИШКІВЦІ

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

с.ПИШКІВЦІ

 

Пи́шківці — село Бучацького району Тернопільської області. До Пишківців приєднано хутір Верховина (1920). Розташоване на берегах р. Вільховець, за 3 км від райцентру. Через село проходить залізниця, станція Пишківці. Населення 1300 осіб (2007).

2 січня 1457 р. — село згадане в записці Галицького земського суду; дідичем села був староста снятинський та коломийський Міхал «Мужило» Бучацький (лат. Magnificus Michael alias Musilo de Buczacz Sniathinensis et Colomiensis Capitaneus).

Ще одна писемна згадка — 1651 р.

Засноване село в XVI ст. Існує багато версій звідки пішла назва села. Одна з них така: в селі жили бідні люди, які мали маленькі клапті землі «піші». Від цього слова і пішла назва села Пишківці.

Друга легенда, яку ми дізналися від старшого покоління говорить: «Місцевість села була дуже заболочена, ліси, мочари. Щоб пройти у село, треба було залишити вози, коней перед лісом, а дальше йти пішки. Від слова «пішки» і пішла назва села Пишківці».

Село ділиться залізничною дорогою на дві частини. В одній частині села проживали поляки та євреї, в іншій – українці. За переказами, колись давно в селі було лише 14 сімей. Тут жила родина поміщика, яка поріднилася з шляхтичами Потоцькими, що жили в Бучачі. Село відійшло у їхнє володіння. Пізніше почали приїзджати поляки з Сенатського повіту. Переважну більшість земель мав у своєму користуванні поміщик Ляхович. Селяни відбували в нього панщину по 3-4 дні на тиждень за 14 сніп. Понад 1000 га землі належала поміщику Городецькому та ставки, де селяни не мали права ловити рибу. Після скасування кріпацтва у 1848 р., в селі поставлено пам’ятний хрест.

Одну частину села називають «Сибір», у 1928 р. була холодна і сніжна зима. Сніги були дуже глибокі, а хурделиця так «закурила», що люди не могли вийти з хати. Говорили, холодно як у Сибіру.

Є ще в селі вулиця, яка зветься «Козєчка». ЇЇ називають так, тому, що з давніх-давен жили бідні люди, які тримали багато кіз. Вище над «козєчкою» знаходиться «цвинтарок». Йому десь приблизно 250 років. Немає тут ні могил, ні хрестів, бо поховані люди, які вимерли на чуму. Одного року живими в селі залишилося 14 сімей, – згадує Стельмах Матрона (1913 р. н.).

До села Пишківці належить ще і хутір Верховина, який розташований на полях в 6 км. від села. Утворився він близько пів століття тому. Поля, які оточують село, діляться на 3 частини: Турчина криниця, Середні гори, Мачуха.

Жителі нашого села пережили різні часи. Багато раз турки – татари нападали на село, вбивали невинних людей. Свідком різних подій є могила за селом.

Могила є старою історичною пам’яткою села. Вона з давніх-давен. Для нашого села – це символ давньої слави. Старі люди згадують, що була вона такою високою, коли на ній розпалили вогонь, то його бачили аж за річку Збруч. Могила збереглася і по сьогодні, правда не така вже висока. На жаль, розкопки тут не проводились і ми не знаємо достовірних даних про неї.

До червня 1919 р. Бучаччина перебувала в глибокому запіллі Галицької армії, у цьому часі повітовим комісаром був д-р Іларіон Боцюрків, а посадником Бучача – Клим Рогозинський. Повіт, місто, села заліковували свої рани, отримані в І Світовій війні, а зокрема 1915-1917 рр., коли смуги фронтів перебігали Бучаччиною. Ці фронти проходили і через наше село. Воно було знищене до краю. По хатах залишилися здебільшого самі зруби, а над руїнами села сумувала знищена церква. Самотні жінки, що були виселені поза фронтову смугу, поверталися до рідних сіл і прикривали зруби стріхами. Щоб цілком вибратися із завданих ран війни, потрібно було декілька років часу.

Коли територія села знаходилася під гнітом Австрії у 1800 – 1802 рр. почали будувати залізну дорогу. Вона з’єднувала місто Чортків і Станіслав (Ів.-Франківськ). Під час ІІ Світової війни дорогу на Станіслав зруйновано. Сьогодні лише існує з’єднання до м. Бучача.

 

Діяли «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар» та інші товариства.

1955 р. у Пишківцях була велика повінь.

У Пишківцях є

  • церква Святої Трійці (1928 р., споруджена як храм УГКЦ, нині УПЦ КП) перебудована з старої дерев’яної у 1840 р. У 1928 р збудовано нову муровану церкву. Будували її селяни своїми силами. Архітектор Косович з м. Львова склав проект в східному стилі. Церква була греко-католицькою. У 1950 році її закрили, а в 1988 р.- як краєзнавчий музей. У 1999 році відбудовано церкву та відновлено богослужіння. Церква тепер православна-автокефальна Київського патріархату.
  • церква Пресвятої Тройці (2006 р., мурована, УГКЦ) - парафія і храм Бучацького деканату Бучацької єпархії Української греко-католицької церкви в с. Пишківцях Бучацького району Тернопільської області.

У 1762 р. було утворено експозитуру греко-католицької парохії з Трибуховець.

У 1841 р. греко-католики села належали до парохії в сусідніх Трибухівцях.

Адміністративно греко-католицька парохія села (до і після початку утворення) підпорядковувалась Бучацькому деканату УГКЦ.

Пам'ятки

  • У 1996 р. в центрі села на «вигоні» зведено каплицю Св. Петра і Павла. Збудована вона на невеличкому пагорбі. На стінах цієї каплиці викарбувані імена героїв, вихідці з нашого села. Це вояки Січових Стрільців, УПА, воїни, які брали участь у ІІ Світовій війні.
  • пам'ятний хрест на честь скасування кріпацтва (XIX ст.)
  • символічна могила воїнам, які оберігали населений пункт від монголо-татар.

 

Соціальна сфера

Працюють відділення № 1 Бучацького аграрного коледжу, загальноосвітня школа I—II ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, дошкільний заклад, 2 фермерських господарства ФГ «Пишківці»; ФГ «Гадз» , аграрне господарство: ТзОВ «Бучачагрохлібпром»